Огранка

Під час ограновування дорогоцінного каменю йому надається суворо певна форма, розміри та кількість граней, які співвідносяться один до одного під певними кутами. Загалом огранований камінь по вертикалі складається з двох частин: корона і павільйон. Найширша частина каменю, що виступає, між короною і павільйоном називається рундистом. Гранню (фасетою) називають плоскі поверхні обмежені ребрами. Майданчик – верхня горизонтальна площина корони. Павільйон знизу закінчується шипом (калетою).

При проникненні світла на камінь вирішальне значення мають оптимальні кути нахилу граней павільйону. Якщо кути нахилу будуть неоптимальні, більшість променів світла пройде крізь камінь і він не буде блискати, а виглядатиме тьмяно і колір його буде блідим. Чим більше променів вийде з каменю, тим сильніше і яскравіше він сяятиме. Для кожного каменю існують свої оптимальні та критичні кути нахилу низу.

Обробка будь-якого каменю починається з попереднього огляду каменю, виявляються дефекти, визначається найбільш оптимальний спосіб огранювання. Далі слідує розмітка, розпилювання або розколювання, обдирання, шліфування та полірування. Після виготовлення камінь промивають у ультрозвуковій мийці та сушать. Після цього готові ограновані камені поділяють за масою, формою, кольором, порочністю.

Відповідно до вимог до ограненого напівдорогоцінного каміння поверхня каменю має бути дзеркально блискучою: неприпустимі неполіровані ділянки, раковини, штрихи, подряпини, видимі неозброєним оком. Також не допускаються відколи на ребрах рундисте, ребра повинні чітко обмежувати площину грані. Суміжні ребра повинні чітко сходитись в одну точку, а майданчик повинен бути строго перпендикулярним до осі, проведеної через вершину каменю.